Колись Стів Біко, відомий борець за права людини у Південній Африці, сказав: “Краще померти за ідею, що буде жити, ніж жити заради ідеї, що помре”.

Здається, пекло на землі вже не образний вираз, а просто чергова констатація факту. Так. Кожен день стає новим пеклом. 

Наші солдати, яких ми вже втратили.. Цілі життя, що створювали сенси. Людей, що любили, були вірними Україні і бойовим товаришам до останньої краплі життя.. Вони завжди балансують на тонкому, гострому краї між буттям і небуттям, але кожного разу – відважно дивляться у мертві і жорстокі очі війни, долаючи немислимі шляхи,  часто огорнуті горем і відчаєм втрат. Та вони не зупиняються ні на мить. Саме тому ми віримо в перемогу – тому що така наша армія. Справжня. 

З іншого боку – армія вбивць сліпої, цинічної диктатури – російської федерації, що має лише одну мету – знищити нашу націю, відібрати в неї майбутнє. Армія мародерів і гвалтівників. Харків, Маріуполь, Буча..  Вони не створюють геть ніяких сенсів. Вони вміють споживати, а не створювати. Брехати в очі, і залишати по собі тисячі знівечених життів, що раптово обірвалися до точки неповернення. Цей кривавий режим разом із усіма його поплічниками має померти в агонії, без єдиного шансу на майбутню реінкарнацію. Він має понести максимальну відповідальність за кожне спричинене зло. Спричинене, як часто виходить, з якоюсь потворною, нелюдською насолодою. Це підтверджує кожний кадр, кожна історія. 

Починаючи з березня 2022 року я був волонтером на Центральному залізничному вокзалі м. Дніпро. В мої обов’язки входило розселення переселенців (пошук варіантів короткострокового і довгострокового житла) та допомога на пероні при посадці в евакуаційні потяги. Мої колеги в той самий час займалися доставкою гуманітарної допомоги для Збройних Сил України та переселенців, що зупинились у нашому місті. Вони передавали на передову бронежилети і тепловізори, продукти харчування – біженцям, медикаменти за потребою – у медичні заклади. Пізніше я також доєднався до цього напрямку роботи. 

 Сьогодні наші команди об’єдналися, і ми спільно створили благодійну організацію. Буду з Вами відвертим – особисто для мене – це абсолютно новий проект. Ми починаємо його з чистого аркушу – без партнерів, але з командою небайдужих і ініціативних людей, які кожного дня знаходять нові можливості для надання нами допомоги. Це надихає, а отже ми маємо бути максимально ефективними. Ми – невелика організація, тому навряд чи зможемо зараз забезпечувати масштабну підтримку. Отже, основне наше завдання – зробити нашу допомогу компетентною і адресною. 

Що таке для нас – компетентна і адресна допомога? Компетентна – це допомога, яка орієнтується на пріоритетні потреби, які ми отримуємо від підрозділів Збройних Сил України і від шелтерів для переселенців. Ми маємо орієнтуватися саме на задоволення вкрай важливих потреб, і тоді ми будемо ефективними. Коли ж ми говоримо про адресну допомогу – це означає, що ми зробимо все для того, щоб наша допомога якнайшвидше досягла адресатів, скоротивши час очікування. Ми розуміємо, що час – дуже важливий фактор, і тому – ми намагатимемося допомогти максимально швидко.

Ми відкриті до співробітництва і діалогу, і кожен сьогодні може підтримати нас. Мова йде не лише про фінансову допомогу, але і організаційну (надання автотранспорту для евакуації мирного населення або транспортування гуманітарних вантажів, допомога волонтерів у розподілі та доставці вантажів отримувачам), інформаційну (Ви можете поширювати інформацію про нашу діяльність серед своєї аудиторії). Також ми запрошуємо і іноземних колег, які зможуть координувати нашу взаємодію із постачальниками за кордоном та організовувати фінансову підтримку в залежності від поточних потреб. 

Ми цінуємо довіру кожного, а отже надаватимемо регулярні звіти про нашу діяльність на нашому web-ресурсі та окремо – кожному партнеру в рамках нашого довгострокового співробітництва.